Кадри & Виплати
Вихідна допомога при звільненні: підстави виплати, розрахунок середнього заробітку та ЄСВ 💼
Виплати при припиненні трудового договору вимагають від бухгалтера чіткого дотримання норм ст. 44 КЗпП та правильного визначення бази оподаткування ПДФО, ВЗ і нарахування ЄСВ.
- Мінімальні розміри вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП):
- Не менше середньомісячного заробітку: при звільненні через відмову від переведення, зміни істотних умов праці (п. 6 ст. 36), скорочення штату або невідповідність посаді (п. 1, 2 ст. 40);
- Не менше 3-місячного середнього заробітку: у разі припинення трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю чи колдоговору (ст. 38, 39);
- Не менше 6-місячного середнього заробітку: при припиненні повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП).
- Правила розрахунку: Обчислення здійснюється згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.
- Оподаткування (ПДФО та ВЗ): Сума вихідної допомоги включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника (пп. 164.2.20 ПКУ) та **оподатковується ПДФО (18%) і військовим збором** на загальних підставах.
- Єдиний соціальний внесок (ЄСВ): Відповідно до п. 4 розд. I Переліку № 1170, вихідна допомога при припиненні трудового договору **не є об'єктом нарахування ЄСВ**, оскільки не належить до фонду оплати праці.
Відображення у 4ДФ та звітності: У додатку 4ДФ Податкового розрахунку вихідна допомога зазначається окремим рядком з ознакою доходу «127» (як інші доходи), а не «101», оскільки на неї не нараховується ЄСВ.
Коментарі
Дописати коментар